Вірші українських поетів

про зиму 

Михайло Литвинець

ГРУДЕНЬ

Уночі мороз поволі
Інеєм упав на шлях...
Спотикається на полі
Місяць грудень по грудках.

І тому такий він гнівний,
Дружить з вітром крижаним.
А хуртеча рівно-рівно
Засипає слід за ним.

Сипле сніг мов стеле килим,
Щоб за груднем із дібров
Тим рипучим снігом білим
Рік Новий до нас ішов.

* * *

Леся Храплива-Щур

В НАС НЕДІЛЯ

В нас: неділя. Школярі
На снігу та на дворі,
На льоду та на ставку
Чути пісню їх грімку.

Нині свято. Діточки
Взяли лещата й санки,
Прив'язали ковзани,
Їх не зловиш! — не гони!

Задзвонив великий дзвін;
Всіх у церкву кличе він.
Всі побігли, лиш стоїть
На горбку зі снігу дід.

 

* * *

 

Оксана Сенатович

ВЕСЕЛИЙ СНІГ

Падав сніг,
падав сніг —
для усіх,
усіх,
усіх:
і дорослих, і малих,
і веселих, і сумних.

Всім, хто гордо носа ніс,
він тихцем сідав на ніс.
А роззяві, як на сміх,
залетів до рота сніг.
Вереді за комір вліз
і довів його до сліз.

А веселі грали в сніжки —
сніг сідав їм на усмішки
і сміявся з усіма: —
Ой зима,
зима,
зима!

* * *

Анатолій Качан

ГОСТІ ЗИМИ

Сиджу я біля підвіконня,
Коли дивлюся — у садку
На груші... яблука червоні
Аж на самісінькім вершку.

Та ось підкрався кіт-гульвіса,
На грушу глипнув, як сова,—
Червоні яблука знялися —
І полетіли! Ну й дива!

Взяв олівець я із пенала
І записав в календарі:
«Сьогодні вперше прилітали
До нас у гості снігурі».

Прислів’я та приказки про Грудень

Грудень землю грудить і хату студить.
Грудень — не брат, а холоднеча — не сестра.
Смутний грудень, як прийде студень.
Грудень рік кінчає, а зиму починає.
Прийшов грудень, приніс студень.
У грудні сонце на літо, а зима на мороз повертають.
Сумний грудень і в свято, і в будень.