Поетична скринька.
Мета: учити учнів розуміти поетичні твори, виділяти головне,
аналізувати; спонукати дітей до словесної творчості; виховувати любов до слова,
бажання користуватися його красою та силою.
Казка для хлопчиків та дівчаток, які вивчають частини мови
БРАТИ-ВІДМІНКИ
Прийшла Леся зі школи, прибрала в кімнатах, помила посуд.
Задоволена буде матуся, коли повернеться з роботи. Затишно й спокійно в
квартирі.
За вікном спускаються сутінки. На землю, наче зачаровані,
падають перші лапаті сніжинки. Як приємно за ними спостерігати, але на тебе
чекають уроки. Леся відриває погляд від вікна і прямує до столу. Треба ще раз
переглянути правопис відмінкових закінчень іменників. Дівчина пригадала, як на
уроці вона разом з товаришами допомагала тітці Морфології відшукувати іменники.
Багато вже знає Леся про цю частину мови. Навчилась визначати рід, число, не
плутає відміни з відмінками…
Злипаються повіки, тебе підхоплює величезний птах і на
лагідних крилах несе над землею. Дівчина намагається зрозуміти, що трапилось,
але все марно… Вона спить!..
Опинилася дівчина в славному царстві тітки Морфології, і
та прохає Лесю:
- Піди,
дитино, до Лісу Слів і визбирай усі іменники. Вони мені дуже потрібні. Тобі у
нагоді будуть Брати-відмінки. Завітай до них у гості.
-
Добре, - каже Леся, - спробую тобі допомогти.
Блукала дівчина, блукала і , нарешті, завітала до оселі
Давального відмінка. Він якраз порався біля іменників і розподіляв їжу між
ними. Весь час можна було чути його голос: «Кому? Чому? Скільки чого дати?».
Сидять іменники множини на лаві і їдять тістечка «ам». Дивно якось, що
закінчення -ам перетворилося на тістечко?!
А ці вже поїли і міняють брудні комірці з написами [г],
[к], [х] на [з], [ц], [с]. зачекайте, так це ж чергування приголосних!
Ой і сміховисько! Цей іменник такий кумедний! Він
поставив плями на штанцях «і», а тепер хоче їх замінити на інші. Вибирає, які
одягнути: чи штанці «о», чи штанці «е». хто б міг подумати, що це чергування
голосних в корені слів!
Погляньте на цих бешкетників! Залізли на стіл і чіпляють
перед дзеркалом різні стрічечки. Один начепив –У та –ОВІ, другий –Ю та –ЕВІ.
Такі веселенькі сидять з різними стрічечками ще й ніжками дригають!
Бідний Давальний відмінок! Який галас в кімнаті стоїть! Всіх
нагодувати треба перед тим, як відправити іменники до тітки Морфології. Все
добре, але слова-іменники знову тікають до Лісу Слів.
Зателефонував відмінок братові Знахідному відмінку:
- Братику,
знахідний відмінок, допоможи знайти іменники і переправити їх Орудному
відмінку.
Картки - розмальовки для роботи над практичним засвоєнням антонімів.
Використання дидактичних ігор до теми «Іменник» в початкових класах
Іменник – це перша частина мови, яка з’являється у мовленні дітей. На уроках рідної мови уже х 1 класу учні розпочинають знайомство з ним. Та з досвіду багатьох учителів зрозуміло, що найефективнішими є ті уроки, на яких використовують дидактичні ігри та ігрові прийоми, які належать до традиційних і визнаних методів навчання та виховання.
Дидактична гра – творча форма навчання, виховання і розвитку дітей. Дидактичні ігри розвивають спостережливість, увагу, пам'ять, мислення, мову, сенсорну орієнтацію, кмітливість. Тому їх можна використовувати під час вивчення будь-якої теми. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії учителя та учнів, продуктивної форми їх спілкування.
Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:
· ігри мають відповідати навчальній програмі;
· ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;
· відповідність гри віковим особливостям учнів;
· правила гри прості і чітко сформульовані;
· дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати;
· справедливий підсумок уроку;
· різноманітність ігор;
· залучення до ігор учнів всього класу;
· не допускати приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку у грі, глузування);
· гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою.
На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує від учителя багато часу для приготування відповідного обладнання, а від учнів запам’ятовування громіздких правил. Щоб гра викликала інтерес, варто використовувати різноманітні елементи унаочнення , а умови гри – ускладнювати.
Дидактичні ігри використовуються під час засвоєння, поглиблення, систематизації знань учнів та розвитку їхніх здібностей, інтересів.
Часто дидактичні ігри та ігрові ситуації є найкращим початком уроку.
Наступний матеріал може бути використаний як фрагмент уроку для творчого вчителя при вивченні теми « Іменник».
Ігровий початок уроку
Казкові герої – Червона Шапочка, Буратіно, Гномик, Мудрий Дуб, Бабуся Множина, Дідусь Однина, Веселий Чомусик допоможуть значно полегшити процес сприймання матеріалу, запам’ятовування мовних явищ, граматичних категорій іменника.
Повідомлення теми і матеріалу уроку у віршованій формі викличе неабиякий інтерес та допоможе учням без усяких зусиль засвоїти правила, що вивчаються на уроці.
*****
Починаємо вивчати
Ми тепер частини мови.
Всіх їх треба добре знати,
Щоб здобути знань основи.
Перша з них - іменник, друзі.
Цю частину люблять дуже,
Бо усе вона назве,
Дасть імення золоте.
Мама, мир і Україна.
Сонце, небо, світ, людина,
Звуки, букви, слово, мова –
Ось частина ця чудова.
Хто? Сестричка, нянька, батько,
Пташка. Білочка, зайчатко…
Що ? Земля, ріка, діброва.
Книжка, зошит, ручка, школа.
Вивчим цю частину мови,
Зрозуміймо все на п’ять,
Бо вона така казкова –
Допоможе світ пізнать!
*****
Іменник – від слова «ім’я» ,
Предмети всі називає,
Істота – хто?, неістота – що ?
Отак він про них запитає.
Якщо це прізвище, ім’я
Чи назва міста чи села,
А також гір, річок, країн –
Це власні назви, зрозумів?
З великої букви пиши
Іменники власні завжди.
Загальні з малої напишем,
Наприклад, вулиця, селище. Місто.
Іменник має два числа –
Однина і множина.
Один предмет – це однина,
Два і більше – множина.
Буває в реченні іменник
Головним членом і другорядним.
Підметом тоді буває.
Як на питання хто? і що? відповідає.
Оскільки діти молодшого шкільного віку люблять казки, то можна широко застосувати їх на уроках при вивченні теми «Іменник» та, знайомлячись з його категоріями, пропонувати дітям складати їх самостійно.
Лінгвістичні казки
Мета: ознайомлення з частиною мови – іменником та його категоріями; розвивати творчість, фантазію, активність учнів, позитивні емоції; виховувати інтерес до предмета.
Чому іменник має таку назву
Є на світі звичайна і незвичайна країна Предметія. Звичайна тому, що живуть у ній предмети і речі, люди і тварини. А незвичайна тому, що у ній тільки два міста: Хто? і Що? У місті Хто? живуть люди і тварини. У місті Що ?всі інші предмети. Керує країною незвичайний король - Іменник. Так назвали його після того, як почав давати назви, клички, імена всім, хто жив у країні. І от, зібравшись на велику раду, вирішили жителі країни називатися іменем свого короля – іменниками.
Казка про антоніми
Жили на одній вулиці по сусідству два хлопчики. І хоч однакові імена мали Антони, були вони зовсім різні. Один низький, інший високий, один добрий, інший злий, один щедрий, інший скупий. Виросли Антони і вирішили подорожувати. Той пішов на південь, а той - на північ. А коли прощалися, один плакав, а інший – сміявся. Не судилося Антонам повернутися в рідне село, і в пам'ять про них люди стали називати протилежні слова антонімами.
Казка про синоніми
В далекому гірському селі жила старенька мама і було у неї троє синів. Мужній – звали старшого, Хоробрий – середнього і Відважний – молодшого. Росли сини з дитинства чудовими людьми з добрими серцями і великою силою. Коли на рідне село напали вороги, благословила мати синів на бій. Перемагаючи ворога, вони були смертельно поранені. На очах у матері помирали сини від важких ран. З тих пір і стали слова-сини однієї матері «синонімами», хоч і звучать по-різному, та виходять з однієї сім'ї.
Казка про роди іменників
Давним-давно в одній країні жив собі король. Звали його Іменник. Іменник в усьому любив порядок. Був він дуже багатим і пишався цим.
Одного разу він завів собі великий журнал, щоб вести облік своїх підлеглих.
Ось прилетів метелик. Іменник сказав: «Він мій!» Заспівав соловей :«Він мій!», прилетів горобець – «Він мій!», стрибнув коник-стрибунець –«Він мій!», йде хлопчик -!Він мій!». Коли ж король побачив дівчинку, то сказав: «Вона моя!». Моя також земля, береза, осика, трава, білка і багато всього.
На все інше Іменник сказав: «Воно моє». Моє озеро, море, курча, кошеня, вікно, білченя та інше. Все було записано в журналі у три стовпчики:
«чоловічий рід - він мій», «жіночий рід – вона моя», середній рід – воно моє».
Казка про відмінки
Не далеко, не близько,
Не високо, не низько,
За чорнильними морями,
Паперовими горами,
В граматичному царстві,
В лісі Іменників,
На галявині Відмінювання
Жили-були брати-відмінки.
Усіх гостей, які з’являлися на галявині, вони запрошували до себе. На великий круглий стіл ставили самовар, смачне печиво, варення, вмощувались зручненько і слухали уважненько, що розповідав їм гість. Кожного цікавило своє.
Називний питає Хто ти? Що ти?
Хоче він про наслідки робот
І про себе чути лиш похвали.
Щоб тебе як приклад називали.
Родовий доскіпує свого –
Хоче знати він: Кого? Чого?
І про тебе знать, якого роду,
Що немає роду переводу.
Все Давальний дасть – не жаль йому,
Але хоче знать: Кому? Чому?
Знать про тебе, гожого на вроду,
Що даєш і ти свому народу?
У Знахідного свої потреби:
Він – Кого? і Що ? – питає в тебе.
І кого ми всі за друзів маєм,
І що друзі роблять нам навзаєм?
А Орудний хоче знать:Ким? Чим?
У труді орудуй разом з ним.
Хоче знать: що здатний ти утнути?
Чим ти сильний? Ким ти хочеш бути?
А Місцевий – Де? В якому місці?
Хоче знати – у селі чи в місті?
І на чай, і на пиріг,
А іще вона все знає,
Бо нічого не питає.
Все нове, про що дізнавались братики-гномики, було їм дуже цікавим. І відмінки завжди розповідали про ці зустрічі своїй матусі – Українській мові.
На етапі актуалізації знань учням варто пропонувати дидактичні ігри репродуктивного характеру: « Засели будиночки», «Телефон», «Відшукай іменник», «Хто?Що?», «Рід», «Іменники на одну букву». Увага гравців фіксується на пошуках раціональних шляхів виконання завдань, допомоги один одному, в результаті учні вчаться правильно оцінювати свої ігрові дії, зіставляти з ігровими діями інших учнів.
На етапі засвоєння нового матеріалу можна використовувати складніші ігри частково-пошукового характеру: «Чарівний стілець», «Лото», «Хто перший», «Продовж ланцюжок», «Подай сигнал», «Утвори слово», «Пропоную – вибираю», «Відмінковий ланцюжок». Учасникам гри надається можливість відчути, яким чином від якісного виконання завдання кожним учасником залежить виконання ігрового завдання партнером і, в кінцевому підсумку, результат гри. Учитель на цьому етапі формує у школярів уявлення про значимість якісного виконання свого ігрового завдання.
Під час закріплення і повторення навчального матеріалу пропонуємо планувати дидактичні ігри пошукового характеру: «Хто більше», «Ланцюжок», «Однина і множина» Учні вчаться моделювати, аналізувати та оцінювати дії партнерів по грі. Позитивні взаємовідносини між гравцями, вміння розподілити матеріал, уміння домовитись у грі позитивно впливають на активізацію навчальної діяльності учнів.
На етапі контролю знань можна застосовувати дидактичні ігри творчого характеру: «Кола на воді», «Весняні іменники», « Ідемо в ліс», «Ланцюжок загадок», «Римування», «Квіти рідного краю», «Професія», Учням дається можливість творчо виконувати ігрове завдання. Опора на творчість передбачає зацікавленість учасників в кінцевому результаті гри команди, прагнення виконувати ігрове завдання швидко і правильно.
«Дидактичні ігри , ігрові вправи і прийоми дають можливість учителеві не тільки підвищити активність учнів на кожному етапі уроку під час вивчення теми «Іменник», а й залучити пасивних до творчої розумової діяльності. Крім того, зазначають психологи, вони знижують утому школярів, зацікавлюють змістом уроку, створюють емоційне піднесення, захоплення, радість. Учені довели, що коли дитина здійснює розумову діяльність із захопленням, вона не відчуває втоми, навіть якщо витрачає багато часу на виконання завдань. І навпаки, дитина швидко втомлюється, якщо виконує легкі й одноманітні завдання» [2,с.15 ].
Запропонований матеріал допоможе організувати навчально-виховний процес так, щоб гра залишалася присутньою як найбільш освоєна учнями початкових класів форма діяльності. Її використання усуне авторитарну позицію вчителя, створить атмосферу доброзичливості, емоційного піднесення, вільного вибору. Вона викличе лише позитивні емоції та інтерес у молодших школярів при вивченні теми « Іменник» .
Майстер - клас з української мови вчителя початкових класів Токмацької ЗОШ № 5
Хілько Євгенії Миколаївни
Немає коментарів:
Дописати коментар