Одним з
найважливіших завдань вивчення української мови в початковій школі є набуття
дітьми практичних умінь та навичок користування мовою. Вміння правильно
говорити рідною мовою формується поступово - на кожному уроці, в позакласній
роботі та щоденному спілкуванні. Цьому
сприяє, перш за все, словникова робота,
адже саме вона збагачує дитячий словничок, дає змогу яскравіше та правильніше виражати свої думки. Одним з напрямів
такої роботи є засвоєння складних випадків сучасної літературної норми –
труднощі вибору слів, утворення граматичних форм, наголошування. Це пов’язано з
особливостями регіону проживання, адже більшість нашого населення
російськомовна, і в нашому щоденному спілкуванні ми користуємося словами, які є
«калькою» російських слів. З метою уникнення цього слід звертати увагу дітей на
різницю в значеннях нібито схожих слів, роз’яснювати їх. Та спочатку треба
розібратися в цьому самим. Отож почнемо!
Бік-сторона. Синоніми бік і сторона
не у всіх значеннях взаємозамінні. Іменник бік
уживають тоді, коли говорять про правий чи лівий бік, указуючи на якусь
частину тулуба від плеча до стегна. Наприклад : Єремія повернувсь на другий бік, розплющив очі. Це значення слова
лягло в основу багатьох прислів’їв і приказок: Лайка не бійка, в боку не болить. Послуговуються цим словом, коли
йдеться про родинні зв’язки: Були,
правда, дядьки та тітки з материного боку.
Слово сторона
синонімічне до іменників край, вітчизна, батьківщина:
Нехай мої пісні літають
по рідній коханій моїй стороні.
Функціонує слово сторона
у значенні «кружним шляхом, в обхід». У такому випадку відбувається
перехід мовної одиниці з розряду іменників у прислівники: Дощик, що йшов стороною, повернув
до села.
У мовній практиці усталилася синтаксична конструкція з
одного боку, з другого боку. Нею користуються при зіставленні чи переліку: Якось так біжить мені час… З одного боку, це
добре, бо я таки скучаю за домом, а з другого й не дуже, бо робота йде мляво.
Іменник сторона
вживається в офіційних паперах, юридичних
документах у складі термінів
типу: винна, позовна, потерпіла сторона.
У книжних стилях усталилися стандартизовані словосполучення з
іменником бік: лицьовий,
зворотний, позитивний бік, бути на чийомусь боці, з усіх боків.
З російської мови перекладаємо: в сторону – убік, в
сторону чего – у бік чого, по обеим сторонам – по обидва боки.
Ненормативним є вживання сторона в значенні «ПОГЛЯД,
ТОЧКА ЗОРУ, РОЗУМІННЯ». Сучасна
літературна мова вимагає в цьому значенні вживати іменник «погляд».
Ці слова є взаємозамінними, поєднуючись з іменниками питання,
проблема, справа, напр.: Створення
безпечних умов праці шахтарів зв’язане з вирішенням
багатьох складних проблем (з
газ.); При розв’язанні як
великих і складних питань, так і звичайних буденних справ люди завжди
звертаються до досвіду минулого (з
журн.). Як засвідчує лексична картотека Інституту української мови НАН України,
в інших випадках надають перевагу синонімові розв’язання:
Ще у XX столітті побутувала на Бойківщині старовинна форма розв’язання спору
за межу — присяга землею (з журн.). Ще приклади: вдале
архітектурне розв’язання, ґрунтовне науково-проектне розв’язання,
символіко-алегоричне розв’язання конфлікту, сміливе інженерне розв’язання.
Термін розв’язання вживається у спеціальній літературі (у завданнях із математики, фізики, хімії тощо) і означає послідовність відповідних дій, які дозволяють знайти відповідь на поставлену умову: Сіткові й варіаційні методи добре розроблені та успішно застосовуються тільки для розв’язання внутрішніх задач математичної фізики (з журн.). Проте коли йдеться про відповідь до задачі — послуговуються словом розв’язок.
Термін розв’язання вживається у спеціальній літературі (у завданнях із математики, фізики, хімії тощо) і означає послідовність відповідних дій, які дозволяють знайти відповідь на поставлену умову: Сіткові й варіаційні методи добре розроблені та успішно застосовуються тільки для розв’язання внутрішніх задач математичної фізики (з журн.). Проте коли йдеться про відповідь до задачі — послуговуються словом розв’язок.
ВІРНО — ПРАВИЛЬНО.

Літературна норма другої половини XX ст. розрізняє вживання слів вірно і правильно. Нормативна сполучуваність вірно любити, а в згаданих вище прикладах треба вживати прислівники правильно, слушно, справедливо. Пор.: правильно пояснив, слушно зауважив, справедливо довів, правильно розв’язав.
ВОДІЙ — ШОФЕР.

Водій — це загальна офіційна назва людини, що керує транспортними засобами чи якимись рухомими машинами, механізмами, агрегатами. За своїм походженням це досить давнє слово: «людина, що вказує шлях кому-небудь», тобто «той, хто веде кудись». «Словник української мови» виділяє два значення слова водій: 1) «той, хто водить машину, керує нею; шофер»; 2) переносне «той, хто вказує шлях кому-небудь; керманич».
Отже, основне значення слова водій у сучасній українській мові «людина, що пройшла спеціальну підготовку і керує автомобілем, автобусом, тролейбусом, трамваєм і т. ін.», напр.: Водій пригальмував мотоцикла (О. Гончар). Уживається у складній назві професії: механік-водій (трактора, танка), напр.: День народження нової машини з нетерпінням очікують усі — від головного конструктора до механіка-водія (з журн.). Активно фігурує в офіційно-діловій мові, в різних службових документах — інструкціях, офіційних оголошеннях, посвідченнях на право водіння автотранспорту та ін.
На відміну від слова водій, що має узагальненіше, ширше значення, синонімічне йому шофер має вужче значення «водій автомобіля»: Взявши перший автомобіль, який трапився по дорозі, я звелів шоферові гнати, скільки дозволяється законом (В. Винниченко). Водія мотоцикла, трамвая, комбайна чи якогось іншого рухомого механізму шофером, як правило, не називають.
Слово шофер — досить недавнє запозичення з французької мови (початок XX століття, коли з’явились і почали поширюватися автомобілі). Звідси — і постійний наголос у слові: шофéр, шофéра, шофéром і т. ін.
Отже, в сучасній українській мові шофер — це назва тільки водія автомобіля, водія-професіонала, тобто назва людини за професією. Людину, яка водить тільки власний автомобіль, шофером не називають, оскільки вона не професійний автомобіліст. Коли застосовують назву шофер щодо непрофесійного водія, вдаються до словоскладання: шофер-любитель.
Хоч і синонімічні, але не тотожні слова водій і шофер не скрізь можуть бути взаємозамінними.
ГРУЗОВИК — ВАНТАЖІВКА.

СУРЖИК
Суржик – це суміш різного зерна: пшениці й вівса, ячменю
і жита і т. ін., а в переносному значенні – безладно переплутані слова і звуки
різних мов, нечиста мова:
На жаль, так буває: від суржику блякнуть думки.
Закрий вікна, сквозняк! Відкрий форточку!
Зробила уборку і стало уютно.
Біля шкафа – коврик.
Постірала й вигладила рубашку, простині і полотенця.
Свєті дуже йде чолка.
От повезло: визвали до дошки!
Напишіть дві строчки.
Вам робили прививки?
Грибами можна отравитися.
Стакан чая і пирожене або печення.
У нас парове отоплення.
У кросі приймали участь діти.
Написав у откритці.
Юпки з тканей полосатих у клітинку.
Часний магазин на углу.
У зимньому пальто.
АНТИСУРЖИК
З чого краще воду пити? Із чистої криниці чи з брудної калюжі?
Шукаємо чистої джерельної води.
Чисте, добірне зерно… з нього й паляниця смачніша. Говори
правильно – і слово засяє красою.
Зачини вікна: протяг! Відчини кватирку!
Прибрала – і стало затишно. Біля шафи – килимок.
Випрала й випрасувала сорочку, простирадла й рушники.
Світланці личить гривка (чубчик).
От пощастило: викликали до дошки!
Напишіть два рядки
Вам робили щеплення?
Грибами можна отруїтися.
Склянка чаю і тістечко або печиво.
У нас парове опалення.
У кросі брали участь і діти.
Написав у листівці.
Спідниці з картатих і смугастих тканин.
Приватний магазин на розі.
У зимовому пальті.
Немає коментарів:
Дописати коментар