Яке слово обрати?

    Одним з найважливіших завдань вивчення української мови в початковій школі є набуття дітьми практичних умінь та навичок користування мовою. Вміння правильно говорити рідною мовою формується поступово - на кожному уроці, в позакласній роботі та щоденному спілкуванні.  Цьому сприяє, перш за все,  словникова робота, адже саме вона збагачує дитячий словничок, дає змогу яскравіше та  правильніше виражати свої думки.   Одним з напрямів такої роботи є засвоєння складних випадків сучасної літературної норми – труднощі вибору слів, утворення граматичних форм, наголошування. Це пов’язано з особливостями регіону проживання, адже більшість нашого населення російськомовна, і в нашому щоденному спілкуванні ми користуємося словами, які є «калькою» російських слів. З метою уникнення цього слід звертати увагу дітей на різницю в значеннях нібито схожих слів, роз’яснювати їх. Та спочатку треба розібратися в цьому самим.   Отож почнемо!

Бік-сторона. Синоніми бік і сторона не у всіх значеннях взаємозамінні. Іменник бік уживають тоді, коли говорять про правий чи лівий бік, указуючи на якусь частину тулуба від плеча до стегна. Наприклад : Єремія повернувсь на другий бік, розплющив очі. Це значення слова лягло в основу багатьох прислів’їв і приказок: Лайка не бійка, в боку не болить. Послуговуються цим словом, коли йдеться про родинні зв’язки: Були, правда, дядьки та тітки з материного боку.

Слово сторона синонімічне до іменників край, вітчизна, батьківщина:

Нехай мої пісні літають

по рідній коханій моїй стороні.

Функціонує слово сторона у значенні «кружним шляхом, в обхід». У такому випадку відбувається перехід мовної одиниці з розряду іменників у прислівники: Дощик, що йшов стороною, повернув  до села.

У мовній практиці усталилася синтаксична конструкція з одного боку, з другого боку. Нею користуються при зіставленні чи переліку: Якось так біжить мені час… З одного боку, це добре, бо я таки скучаю за домом, а з другого й не дуже, бо робота йде мляво.

Іменник сторона вживається в офіційних паперах, юридичних  документах  у складі термінів типу: винна, позовна, потерпіла сторона.

У книжних стилях  усталилися стандартизовані словосполучення з іменником бік: лицьовий, зворотний, позитивний бік, бути на чийомусь боці, з усіх боків.

З російської мови перекладаємо: в сторону – убік, в сторону чего – у бік чого, по обеим сторонам – по обидва боки.

Ненормативним є вживання сторона в значенні «ПОГЛЯД, ТОЧКА ЗОРУ, РОЗУМІННЯ».  Сучасна літературна мова вимагає в цьому значенні вживати іменник «погляд».

ВИРІШЕННЯ — РОЗВ’ЯЗАННЯ.

Ці слова є взаємозамінними, поєднуючись з іменниками питання, проблема, справа, напр.: Створення безпечних умов праці шахтарів зв’язане з вирішенням багатьох складних проблем (з газ.); При розв’язанні як великих і складних питань, так і звичайних буденних справ люди завжди звертаються до досвіду минулого (з журн.). Як засвідчує лексична картотека Інституту української мови НАН України, в інших випадках надають перевагу синонімові розв’язання: Ще у XX столітті побутувала на Бойківщині старовинна форма розв’язання спору за межу — присяга землею (з журн.). Ще приклади: вдале архітектурне розв’язання, ґрунтовне науково-проектне розв’язання, символіко-алегоричне розв’язання конфлікту, сміливе інженерне розв’язання.
Термін розв’язання вживається у спеціальній літературі (у завданнях із математики, фізики, хімії тощо) і означає послідовність відповідних дій, які дозволяють знайти відповідь на поставлену умову: Сіткові й варіаційні методи добре розроблені та успішно застосовуються тільки для розв’язання внутрішніх задач математичної фізики (з журн.). Проте коли йдеться про відповідь до задачі — послуговуються словом розв’язок.

ВІРНО — ПРАВИЛЬНО.

У сучасній мовній практиці під впливом російської мови дуже активізувався прислівник вірно у значенні «правильно». І тому чуємо й читаємо переважно: вірно сказав, вірно розв’язав, вірно відповів (пояснив, зауважив і под.).
Літературна норма другої половини XX ст. розрізняє вживання слів вірно і правильно. Нормативна сполучуваність вірно любити, а в згаданих вище прикладах треба вживати прислівники правильно, слушно, справедливо. Пор.: правильно пояснив, слушно зауважив, справедливо довів, правильно розв’язав.

ВОДІЙ — ШОФЕР.

Досить часто ці слова вживаються як рівнозначні і взаємозамінні. Можна сказати водій таксі і шофер таксі, водій автомашини і шофер автомашини. Ось приклад із художнього тексту, де вдало використано обидва синоніми: Бригадир, зрадівши, сказав, що заставляє Єльку стерегти машину, а сам з водієм, в компанії з іншими шоферами… одразу подалися кудись у бік міста (О. Гончар). Але все ж таки різниця у значенні і вживанні цих слів існує.
Водій — це загальна офіційна назва людини, що керує транспортними засобами чи якимись рухомими машинами, механізмами, агрегатами. За своїм походженням це досить давнє слово: «людина, що вказує шлях кому-небудь», тобто «той, хто веде кудись». «Словник української мови» виділяє два значення слова водій: 1) «той, хто водить машину, керує нею; шофер»; 2) переносне «той, хто вказує шлях кому-небудь; керманич».
Отже, основне значення слова водій у сучасній українській мові «людина, що пройшла спеціальну підготовку і керує автомобілем, автобусом, тролейбусом, трамваєм і т. ін.», напр.: Водій пригальмував мотоцикла (О. Гончар). Уживається у складній назві професії: механік-водій (трактора, танка), напр.: День народження нової машини з нетерпінням очікують усі — від головного конструктора до механіка-водія (з журн.). Активно фігурує в офіційно-діловій мові, в різних службових документах — інструкціях, офіційних оголошеннях, посвідченнях на право водіння автотранспорту та ін.
На відміну від слова водій, що має узагальненіше, ширше значення, синонімічне йому шофер має вужче значення «водій автомобіля»: Взявши перший автомобіль, який трапився по дорозі, я звелів шоферові гнати, скільки дозволяється законом (В. Винниченко). Водія мотоцикла, трамвая, комбайна чи якогось іншого рухомого механізму шофером, як правило, не називають.
Слово шофер — досить недавнє запозичення з французької мови (початок XX століття, коли з’явились і почали поширюватися автомобілі). Звідси — і постійний наголос у слові: шофéр, шофéра, шофéром і т. ін.
Отже, в сучасній українській мові шофер — це назва тільки водія автомобіля, водія-професіонала, тобто назва людини за професією. Людину, яка водить тільки власний автомобіль, шофером не називають, оскільки вона не професійний автомобіліст. Коли застосовують назву шофер щодо непрофесійного водія, вдаються до словоскладання: шофер-любитель.
Хоч і синонімічні, але не тотожні слова водій і шофер не скрізь можуть бути взаємозамінними.

ГРУЗОВИК — ВАНТАЖІВКА.

Слово вантажівка останнім часом активно вживається у пресі, на радіо й телебаченні. Ймовірно, своїм походженням іменник вантажівка зобов’язаний художній мові. Скажімо, любив його використовувати у творах Борис Харчук. Чи підхопив його письменник з народних уст, чи є воно вдалим авторським утворенням — невідомо. Однак стало слово вантажівка гідним замінником скалькованого з російської грузовик. Його рекомендуємо вживати у всіх сферах, залишаючи для розмовного стилю варіантвантажка.

СУРЖИК

Суржик – це суміш різного зерна: пшениці й вівса, ячменю і жита і т. ін., а в переносному значенні – безладно переплутані слова і звуки різних мов, нечиста мова:

На жаль, так буває: від суржику блякнуть думки.

Закрий вікна, сквозняк! Відкрий форточку!

Зробила уборку і стало уютно.

Біля шкафа – коврик.

Постірала й вигладила рубашку, простині і полотенця.

Свєті дуже йде чолка.

От повезло: визвали до дошки!

Напишіть дві строчки.

Вам робили прививки?

Грибами можна отравитися.

Стакан чая і пирожене або печення.

У нас парове отоплення.

У кросі приймали участь діти.

Написав у откритці.

Юпки з тканей полосатих у клітинку.

Часний магазин на углу.

У зимньому пальто.

 АНТИСУРЖИК

З чого краще воду пити? Із чистої криниці чи з брудної калюжі?

Шукаємо чистої джерельної води.

Чисте, добірне зерно… з нього й паляниця смачніша. Говори правильно – і слово засяє красою.

Зачини вікна: протяг! Відчини кватирку!

Прибрала – і стало затишно. Біля шафи – килимок.

Випрала й випрасувала сорочку, простирадла й рушники.

Світланці личить гривка (чубчик).

От пощастило: викликали до дошки!

Напишіть два рядки

Вам робили щеплення?

Грибами можна отруїтися.

Склянка чаю і тістечко або печиво.

У нас парове опалення.

У кросі брали участь і діти.

Написав у листівці.

Спідниці з картатих і смугастих тканин.

Приватний магазин на розі.

У зимовому пальті.