Микола Нагнибіда - співець Запорізького краю

Письменники - ювіляри 

Микола Нагнибіда - співець Запорізького краю

20 вересня виповнюється 105 років  

від дня народження українського поета, перекладача,

 лауреата Державної премії
 імені Т. Г. Шевченка

 Миколи Львовича Нагнибіди. 

 Дитинство та юнацькі роки Миколи Львовича пройшли на Запорізькій землі. Народився Микола Львович 20 вересня 1911 року в селі Попівка (нині Смирнове) Куйбишевського району Запорізької області в сім'ї сільського фельдшера.
У роки громадянської війни родина Нагнибіди переїхала доВеликого Токмака, що на річці Молочній.
Згодом, ставши вже відомим поетом Микола Нагнибіда у вірші "Запорізькі нариси" з любов'ю напише: 

Не велике містечко Великий Токмак.

То ж дитинства мого столиця.

У ярах чарував мене дикий мак,
Звала в даль степова мене птиця.
Ще й сьогодні, згадавши ті дні, 
Зігріваю я спогадом серце,
Бо наснажує сили мені
Степове моє рідне джерельце.
Лине час, линуть дні і літа,
І дорога попереду в'ється,
Але пам'яті доброї нить золота,
Як далеко не йди,
Не порветься...

З дитинства майбутній поет полюбив безкраї степи, мальовничу природу Придніпров'я. Через все своє життя Микола Львович пронесе любов до рідної землі, на якій він виріс. 

Степ безмежний - мій краю коханий,

Весь душею одкритою ти

Розпростерся, простий і нехитрий,

Розгорнув свою душу по саму блакить.

Микола Львович любив мандрувати. Він об'їздив багато країн, мав друзів у різних куточках землі. Але найбільше любив він приїжджати до рідного краю - Запорізького. Він був справжнім сином України, сином Запорізького краю.

 Таврійських вечорів глибока далина,

Лимани срібні, крики лебедині...

Я всю сходив - немає на Вкраїні

Такої, як кохана сторона.

В своїх віршах Микола Львович Нагнибіда заповідає читачам любити свою Батьківщину, свій край, своїх батьків, людей, які своєю працею звеличують Україну; зичить пам'ятати про головну місію кожного з нас - бути справжньою Людиною.

Будь гордою, людино, - ти прийшла

У світ,

Який тобі дано творити.